Вимоги бджолиної родини до зовнішньої температури змінюються: навесні й восени додаткове тепло в гнізді досить бажано, тому що воно сприяє розвитку родини, у той час як улітку родині доводиться «боротися» із зайвим зовнішнім теплом за допомогою вентиляції. Однак бджоляр може полегшити участь родини в цій роботі за допомогою правильного використання типу замету. Якщо, наприклад, у холодний час установити теплий замет, то рамки при цьому будуть перекривати прямий шлях проходження холодного повітря з льотка. Зрозуміло, що в такому випадку у вулику буде тепліше й розвиватися родини будуть інтенсивніше. Якщо в цей період у вулику буде встановлений холодний замет, то холодне повітря з льотка буде попадати в усі вулички, і розвиток родини буде проходити повільніше.

У табл. 1.5 наведені результати експерименту по дослідженню впливу типу замету на кількість розплоду на початковому етапі розвитку родини (Нестерводский В.А., 1971).

З дані таблиці видно, що на самому ранньому етапі розвитку родин теплий замет створює кращі умови для розвитку родин. Однак з настанням стійкого тепла цей замет починає стримувати розвиток родин і перевага в розвитку починає переходити до родин з холодним заметом.

Можна прогнозувати, що аналогічна динаміка розвитку родин, але у зворотному порядку, буде відбуватися при поступовому зниженні зовнішніх температур, починаючи із серпня.

У такому випадку виходить, що добре було б мати можливість змінювати тип замету тоді, коли в цьому виникала б необхідність. Таку можливість потрібно споконвічно закласти в конструкцію вулика. А змінювати тип замету у вулику можна двома способами: 1) при постійному льотку змінювати положення рамок у вулику на 90° (мал. 1.37); 2) при постійно розташованих рамках змінювати на 90° положення льотка (мал. 1.38).

средостениями рамок в. 37,0 мм (вуличка 12,0 мм) і ширині рамки 435 мм у такий квадратний корпус повинне міститися 12 рамок. Такі конструкції вуликів зрідка зустрічаються, однак через велику трудомісткість процесу повороту рамок користуються цим методом тільки страшенні ентузіасти.

Що стосується другого способу зміни типу замету, то він менш трудомісткий: закрив основний льоток, відкрив бічний і розгорнув вулик на 90°. Але це означає, що в кожному корпусі треба робити по двох льотка, та й ручками, якщо їх дві, теж буде складно користуватися в положенні теплого замету. Все сказане вище, а також відсутність традицій у використанні таких прийомів робить їх непопулярними серед бджолярів навіть на аматорській пасіці, не говорячи вже про промислову.

А чи можна одержати подібний позитивний ефект, але іншим, більше простим способом? Так, можна! Згадаєте, що ми говорили про регулювання ширини вулички протягом сезону. Отож, якщо не міняти положення рамок і тип замету у вулику, а тільки регулювати ширину вулички так, як ми говорили вище, те набагато більше простим способом можна буде одержати подібний позитивний ефект.

Однак у нетрадиційного розміщення рамок на теплий замет є й свої достоїнства, які не можна одержати при холодному заметі: бджоли будують стільники на штучній вощині в гніздах з теплим заметом відразу по всій площі й у два рази швидше, ніж у гніздах з холодним заметом (Єськов Е.К., 1981). Серед достоїнств теплого замету можна назвати й більше продуктивне використання ранневесеннего хабар. Однак родини на зменшених вуличках при холодному заметі мають точно такі ж можливості.

І на закінчення треба сказати, що якщо залишити влітку бджоли з теплим заметом, те це в значній мірі збільшить імовірність роїння таких родин.

P.S. У процесі роботи над виданням цієї книги я придбав книгу «Вулики» Л.1. Боднарчука, Т.Д. Соломахи (Китв, 1998), у якій на стор. 117 був описаний вулик Маратова, запропонований ще в 1929 р. Отож, особливість цього вулика полягала в тім, що робочі льотки в нього були розташовані не по центрі стінок, а недалеко від місця зєднання двох стінок, тобто біля кутів. Оскільки в книзі із цього приводу нічого не було сказано, то я спочатку порахував, що автор вулика просто вирішив у такий спосіб прослыть оригіналом (щоб було «не як у всіх»). Однак простота цього пояснення мене явно не влаштовувала, оскільки я почував, що в цих льотках щось «зарите». Через якийсь час міркувань я зрозумів, що в такий спосіб автор вулика реалізував третій тип замету - змішаний. Але ж, дійсно, у природних гніздах (дуплі) такий тип замету, коли стільники розташовуються під кутом до льотка, зустрічається досить часто, і мені це було гарно відомо. Однак перенести цей тип замету на квадратний вулик мені якось навіть і в голову не приходило. Спасибі м. Маратову, що це завдання так блискуче вирішив ще в минулому столітті!

А тепер перейдемо до практичної сторони справи.

Для реалізації цієї ідеї в передній стінці вулика треба зробити два круглих льотки - один у центрі стінки, а другий - на такій же висоті, але біля кута. У звичайному стані (улітку на медозборі) центральний льоток повинен бути відкритий, а бічний закритий. У цьому випадку буде реалізований типовий холодний замет. Навесні для прискорення розвитку родини центральний льоток треба закрити, а бічний - відкрити. У цьому випадку буде реалізований змішаний замет, при якому кілька рамок, що перебувають у льотка, будуть розташовані на холодний замет, а інші, що перебувають у глибині вулика, - на теплий. Оскільки ці льотки перебувають недалеко друг від друга й на одній висоті, те ніяких проблем з переорієнтацією бджіл не повинне виникнути.

Короткий зміст питання (висновки).

1.

При теплому заметі развитиесемей у холодні періоди активного сезону буде проходити більш інтенсивно, ніж при холодному заметі.

2.

З настанням стійкого тепла більш інтенсивно розвиваються родини, у яких рамки встановлені на холодний замет.

3.

На практиці змінювати тип замету можна трьома способами: 1) при постійному льотку змінювати положення рамок у вулику на 90°; 2) при постійно розташованих рамках змінювати на 90° положення льотка; 3) використовувати кутовий льоток.

4.

Наведені вище способи зміни типу замету, за винятком варіанта 3, досить трудомісткі при їхній практичній реалізації, тому вони не знайшли широкого застосування. Цьому сприяє також відсутність традицій у застосуванні даних прийомів.

7.2.5.